Велика синагога — пам'ятка юдейської сакральної архітектури в колишньому єврейському кварталі в місті ОстрозіРівненської області. Історичний центр релігійного життя однієї з найбільших і найважливіших єврейських громад на Волині. Оригінальна пам’ятка архітек­тури епохи Ренесансу та бароко на території Західної України . Була культурно-освітнім осередком єв­рейської громади і використовувалася для різноманітних цілей. Крім богослужіння, тут проводили­ся загальні збори кагалу, навчали ді­тей, равинів, проводилися суди. Особливістю синагоги було її оборонне призначення . Товщина стін споруди 2,5 м, приблизно така ж сама, як обо­ронних мурів, які оточували Острог.

Це прямокутна в проекції будівля увінчана високим бароковим аттиком і двома фронтонами. Основний об'єм синагоги становила висока молитовна зала, перекрита склепіннями, які підтримуються чотирма восьмигранними стовпами. Зала освітлювалася через дванадцять вікон — трьома на кожній стіні. Три вікна західної стіни виходили до жіночої частини, що розташовувалася на другому поверсі над вестибюлем.

З чотирма внутрішніми восьмигранними стовпами з тесаного каменю, які поділяли її внутрішній простір на п’ять рівних частин. Стовпи були завершені та­кими ж восьмигранними композитивними капітеліями з квадратними карнизами зверху, на які опиралися циліндричні склепіння. Своїми ося­ми склепіння орієнтовані в напря­мі південь-північ. В протилежному напрямі стовпи зі стінками і між собою були з’єднані півкружними арками, які мали меншу висоту, ніж склепіння. Ширина арок і стовпів – 1,3 м. Чотирьом центральним стов­пам відповідали плоскі пілястри на стінках з аналогічними композитив­ними капітелями й абаками. Шири­на пілястрів така ж, як і стовпів. До другої світової війни капітелі піля­стрів були яскраво поліхромними, а стеля вкрита орнаментами рос­линного характеру. Посеред синагоги між стовпами розміщувалось підвищен­ня – подіум, який у євреїв називався бімою або альмемором. Ця споруда в інтер’єрі призначалась для читан­ня Біблії[. Біма була оточена балю­страдами з кованого заліза. Із півдня і півночі вели сходи з ажурною ме­талевою балюстрадою.

Біля східної стіни розміщувалась вівтарна шафа – Арон Га-кодеш. Це найбільша святиня синагоги, тому що в цій шафі збе­рігалися тори з текстом законів, на­писаних від руки на пергаментах. Судячи з фотографій, ця шафа від­значалася винятково майстерним виконанням у стилі пізнього бароко XVIII століття. Її композиція була двох’ярусною, чотириколонною і дуже крепованою. Зовні синагога була по­збавлена будь-якого оздоблення.

Гладенькі стіни завершені слабороз­виненим карнизом. У кожній стіні (крім північної) прорізані три великі арочні вікна. На головному, західно­му, фасаді нижче від вікон – двоє не­великих дверей та кам’яні сходи, які вели вниз до приміщення. Рівень під­логи синагоги значно нижчий, ніж терито­рія навколо неї. Це пов’язано з тим, що католицька церква, королівська та місцева влада забороняли буду­вати синагоги вищими від костьолів і навіть рівними з ними. Тому, щоб створити високе, просторе приміщення, храм заглиблювали в землю.

Однією з найкращих прикрас синагоги був чудовий ренесансний аттик з бійницями на головному фасаді, а також контрфорси між вікнами .