Межиріцький монастир — архітектурний ансамбль монастирських будівель 16-17 століть у Межирічі на Волині. Показати на карті

Був занесений до Державного реєстру національного культурного надбання.

Зведення головного монастирського храму — Троїцької церкви, пов'язують з храмобудівною діяльністю князя Костянтина Острозького, зокрема з наданням ним нових фундушів Межиріцькому монастиреві 12 березня 1523 року.

Припускають, що автором проекту храму може бути той самий будівничий, що й Богоявленської церкви на Острозькому замку.

Будівництво церкви тривало до 1530-х років.

Під кінець 16 століття при церкві діяли школа, шпиталь і друкарня.

 

В об'ємно-просторову композицію Троїцької церкви закладено хрещато-баневий принцип, проекція основних об'ємів майже квадратна, перекриття підтримуються чотирма стовпами. До основного об'єму додаються значно нижчі три абсиди, зовнішні контрфорси з уступами. Вікнастрілчасті. Висотне розкриття здійснено через влаштування п'яти бань на восьмигранних підбанниках.

На початку 17 століття Троїцька церква зазнала незначних перебудов, у зв'язку з адаптацією її до комплексу новозакладеного монастиря оо. Францисканів. Ймовірно, що замість фронтонів закомарного типу, які прикривали торці склепінь головної нави та трансепту, в міжбарабанному просторі з'явилися суцільні стіни, перекриті на чотири боки плоским дахом. Через це бані з підбанниками втратили свої стрункі пропорції.

В архітектурі Троїцької церкви маємо цікавий сплав давньоруської традиції зодчества з пізньоготичнимипроявами західноєвропейської.

Окрім ікони Межиріцької Богородиці в церкві Святої Трійці зберігається ікона Святого Антонія і Святого Теодосія Печерського.

У криптах покояться останки ченців-францисканів.

Вівтарі 18 століття, що залишилися в спадок від оо. Францисканів були частково використані для створення іконостасу церкви.

Інтер'єр церкви розписаний учнями видатного живописця кінця 19 початку 20 століття Віктора Васнєцова. В церкві збереглися також ориґінальні фрески 16 століття.