До дня академії 2020 запрошуємо долучитись до акції “Декодовуємо мистецтво”. Ми опублікуємо кілька картин з нашого фонду і запропонуємо вам детальніше з ними познайомитись. Ви матимете можливість не лише роздивитися картини, але дізнатися про їх символіку та значення. Для того щоб знайомство відбувалось цікавіше, до кожної картини ви знайдете пазл.
Перша робота – картина Юрія Нікітіна “Філософський розарій.
Український живописець Юрій Нікітін співпрацює з Острозькою академією з 1997 року: він створив образи Гальшки Острозької, написав 9 ікон для студентсько-викладацького храму преподобного Федора Острозького, а також подарував декілька картин. За словами Юрія Нікітіна, академія стала для нього своєрідним джерелом натхнення. Передусім, його приваблює історичний дух цього місця.
Картина «Філософський розарій» – це власна спроба художника відтворити давній середньовічний сюжет, пов’язаний з алхімією.Зелений Лев, який пожирає сонце, відомий в алхімії символ, зображений у багатьох манускриптах і гравюрах, може бути зрозумілий, як aqua regia, що розчиняє сонячне золото і утворює розчин, який легко міг би надати металу золотий відтінок.ІсторіяІлюстрації з Зеленим Левом, що ковтає Сонце, вперше опубліковані в «Філософському розарії» (Rosarium philosophorum sive pretiosissimum donum Dei) – алхімічному трактаті, опублікованому у Франкфурті в 1550 році.«Розарій філософів» – один з найважливіших текстів європейської алхімії. Трактат широко цитувався в наступних алхімічних текстах. Кажуть, що багато алхіміків рекомендували в своїх текстах «Зеленого Льва» в якості початкової матерії для отримання Філософського Каменя. Їх послідовники, вважаючи, що під цими кодовими словами приховані звичайні солі міді, такі, як мідний купорос або ацетат міді, намагалися приготувати з них Філософський Камінь. У кращому випадку вони не отримували ніякого результату, а в гіршому – вмирали в страшних муках, вживши отриманий отруйний продукт.
Картина Ю. Нікітіна відтворює древній сюжет в особливій авторській манері – техніці розпису на шкірі, яку художник винайшов у 90-их рр. Тонкий пергамент служить для художника «полотном», водночас, він використовує фактуру шкіри для створення образів на його улюблені середньовічні сюжети.
Лев, на картині Нікітіна не зелений, як в алхімічних трактатах, проте стилістика, в якій він зображений цілком відповідає епосі середньовіччя. Напис на картині : «погрожував очистити наш розум, щоб запалити світло в темряві» дає підстави нам по-іншому її інтерпретувати. Темрява (відсутність сонця) – як уособлення невігластва та неосвіченості. Натомість сонце – символ світла та знання.
Пазл доступний за посиланням https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=2bb6f763f8a6
Наступна робота – портрет засновниці академії Гальшки Острозької. Робота Юрія Нікітіна – це один із багатьох можливих образів княжни, адже прижиттєвого її зображення не збереглось. Художник створив загадковий і водночас правдивий образ Гальшки, який змушує глядача перейнятись її непростою долею.
Ельжбета-Гальшка, княжна Острозька (пр. 1539-1583) – за спогадами сучасників найвродливіша та найбагатша наречена тогочасної Європи. Крім того меценатка, представниця одного з наймогутніших родів, дружина, дочка, племінниця і, врешті-решт, просто жінка, яка прожила непересічне життя.
Гальшка була єдиною дочкою Іллі Острозького (старшого брата Василя-Костянтина), яка втратила багатого та впливового батька ще до свого народження. Ця трагічна подія і визначила подальшу долю дівчини. Її опікунами стали мати Беата Костелецька, дядько Василь-Костянтин Острозький та король Польщі Сигізмунд Август. Кожен з опікунів мав свої плани щодо майбутнього Гальшки і особливо щодо її одруження. За своє досить коротке життя (44 роки) Гальшка Острозька встигла тричі вийти заміж, хоча жоден зі шлюбів не приніс їй щастя, провести в усамітнені 14 років в замку другого чоловіка Лукаша Гурки та зробити неоцінений внесок у розвиток Острозької академії XVI ст. В 1579 році, нарешті ставши повноправною володаркою своїх статків, Гальшка видає тестамент про передання “шести тисяч кіп грошей лічби литовської …на академію острозьку”, чим і відіграла значну роль у становленні першого вищого навчального закладу на теренах Східної Європи.
Цікавий факт: одна копа грошей лічби литовської становить 60 срібних монет, вагою 2,2 г кожна. Таким чином Гальшка передала на академію 360 000 монет або 792 кг срібла.
Постать Гальшки художник відобразив у стилістиці світського портрету XVI ст. – зрізаний нижній край рами по пояс, руки покладені на нижній брусок рами. Такі композиції доволі часто трапляються в західноєвропейському мистецтві. Портретовані зображені ніби у вікні будинку, а їх руки покладені на підвіконня. Тут простежується ренесансна концепція “картини – вікна”, пов’язана зі створенням реального вікна, закритого прозорим склом. Картина сприймалась як вікно, у якому художник розглядав все, що там намальовано. Проте, у портреті Гальшки відсутній фон, притаманний для ренесансних картин. Художник навмисне зобразив Гальшку на темному тлі, що підсилює відчуття тривоги та, водночас, вказує на вплив іконописних традицій, який був досить сильним в українському живописі XVI ст.
На портреті зображена молода жінка, з витонченими рисами обличчя у чорному вбранні, прикрашеному низкою дорогого намиста в правій руці тримає молитовник. Її одяг вказує на шляхетське походження а прикраси – на заможність. Крім того, на шляхетське походження Гальшки вказує родовий герб Острозьких, зображений в правому верхньому куті. Попри досить стриманий вираз обличчя Гальшки, глядач одразу відчуває смуток, який передається у погляді княжни, скерованому прямо на глядача.
Складіть пазл за посиланням https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=0490b6727f00
Історія Гальшки Острозької бентежить сучасних митців. До її образу та долі художники зверталися неодноразово. В фондах Музею НаУОА зберігається картина “Крик зеленої птахи” сучасного художника Василя Мартинчука.
Картина розповідає нам історію Гальшки Острозької – за переказами, найвродливішої та найбагатшої нареченої Європи XVI ст. Але ні краса, ні великі статки не принесли їй щастя. Трагічну долю жінки і намагався зобразити художник.
«Крик зеленої птахи» – це не тільки назва картини, але й одна з легенд про княжну Гальшку: «Після багатьох років поневірянь по темницях, повернулась нарешті Гальшка до Острозького замку. Краса її зів’яла, а розум затьмарився. Все було дня неї як в імлі. Одного дня, коли жінка вглядалась у краєвиди, що відкривались з балкону замку, промайнуло перед очима все її життя. Згадався і перший шлюб, церква на Замковій горі, свічки, що їх загасив вітер….А далі… А далі не хотіла вже згадувати Гальшка і викинулась із замкового балкону. Та вниз не впала, її підхопив і поніс на своїх крилах вітер. Вона перетворилась на птаху…»
Цю птаху можна побачити і на картині. Але розради і спокою вона аж ніяк не приносить. Образ, написаний художником, більше подібний на крука, що нападає на пару.
На передньому плані чітко виділяється пара людей верхи на коні. Це 13-річна Гальшка та її перший чоловік Дмитро Сангушко, які поспіхом залишають Острог, одразу після вінчання. Постава, вираз обличчя, бліді кольори, якими прописані герої ніби натякають на трагічну долю пари. Невдовзі після весілля Д. Сангушка вбили, а Гальшку видали заміж вдруге.
На задньому плані чітко бачимо знайомий пейзаж Замкової гори в Острозі. Зліва – Кругла вежа. В центрі Богоявленський собор, де, згідно з легендами, і відбулось вінчання Гальшки та Дмитра Сангушка. Справа видніються обриси Мурованої вежі – місця, куди Гальшка повернеться наприкінці свого життя.
Пазл з картини можна скласти, перейшовши за посиланням https://www.jigsawplanet.com/?rc=play&pid=33bbe4072443