Музей

У роботі «Стремління» авторка використовує форму спіралі для відображення «невідворотного потягу до джерела». Міртала, захоплювалась теоріями та медитативними практиками свого чоловіка, відомого винахідника, езотерика Іцхака Бентова, що базувалися на осягненні енергетики всесвіту. У своїх книгах він пропагував новий погляд на свідомість людини та її безмежні можливості. Тому тема космічної енергії як духовного джерела людини часто з’являється у роботах Міртали 70-80х років. Мисткиня вказує «Я відчуваю, що енергія думки, емоційна енергія, все, що мене наповнює коли я створюю якусь скульптуру якось стає закодоване у цьому шматку матерії. І коли я відсутня, і ця скульптура десь виставлена, то в ній ніби зберігається моя енергія і скульптура ніби її випромінює».

Урбанізаційні процеси другої половини ХХ ст. активно впливали на творчість митців. Ріст міст-мегаполісів змінює свідомість та поведінку людей. Проблеми, пов’язані з урбанізацією митці переносять у художній простір, у зв’язку з цим зароджується урбанізм як окремий напрямок в мистецтві, що зображує життя великих міст.  Міртала не була осторонь цих процесів, у своїй роботі «Місто», вона вдало відтворила проблеми урбанізації, відособлення людей, зміну їх життєвих умов. Апелюючи до форми бджолиних сот, скульпторка показала одну з ключових проблем життя людини у мегаполісі – самотність, стриманість, байдужість. Стилізовані людські постаті, замкнені кожна в своїй соті, яскраво ілюструють як місто змінює психологічний стан людини.   

Тема подолання безодні як символу непорозуміння, несприйняття, відчуження присутня теж у роботі «Голос у пустелі». Велика вервиця людських постатей, що символізують людство опиняється на краю прірви, яку неможливо подолати. З іншого боку – самотня постать, яка символізує лідера, провідника, що не в стані порозумітися з натовпом. Безодня, яка становить центр композиції ділить скульптуру на дві умовні площини і задає настрій усій роботі, змушуючи глядача замислитись над темою порозуміння, шляху та долі людства.
В колекції присутні дві роботи «Голос у пустелі». Одна виконана з бронзи, інша – з полімеру. Полімерна робота значно більша за розміром в порівнянні з іншими скульптурами в колекції, що звертає увагу глядача. Прірва у цьому варіанті скульптури різкіша та виразніша. Велика площина, яким рухається щільний людський натовп, зникаючи в глибині, створює відчуття позачасовості, візуалізує безкінечний рух – шлях людства. Міртала часто вдається у своїй творчості до символу натовпу як ілюстрації загальнолюдських екзистенційних питань