Музей

Назва скульптури «Солодке безділля» відсилає до популярного італійського крилатого виразу Dolce far niente, який був часто інтерпретований та використовувався в літературі та живописі, як символ спокійного, безтурботного проведення часу, відпочинку. Цікаво, що Міртала спробувала інтерпретувати цей вираз через скульптурну форму, де, в притаманній їй манері, додала символічності і філософського трактування цьому сюжету. Стилізована постать, яка, зливаючись із гіллям дерева, створює єдину цілісну композицію, замкнену в умовне коло, наштовхує нас на думку, що Dolce far niente може бути трактоване і як час медитації, роздумів та заглиблення у себе.

Скульптура «Міський краєвид» виконана у поєднанні бронзи та каменю, текстура якого слугує єдиними фоном та водночас символом міського пейзажу. Обриси будинків та людські постаті стилізовані, виконані в бронзі. Люди на скульптурі зображені окремо, кожен у своїх життєвих клопотах. Тут немає жодної відсилки до конкретної місцевості чи епохи, швидше спроба створити скульптурний образ міста через прості стилізовані форми та символи. Скульпотрка у цій роботі ніби наслідує живописця, який зафіксував мить із буденного життя людей у місті.

У роботі «Зустріч» авторка втілює ідею перетину двох світів – реального та духовного:
замкнене коло, розділене на дві площини, що символізують різні реальності та дві постаті, що об’єднані жестом простягнених рук, символізують «зустріч зі своїм вищим Я поза порогом між двома реальностями». Роботу цілком можна інтерпретувати і у релігійному ключі – зустріч із ангелом охоронцем, контакт із потойбічним світом, гармонія із своїм душевним станом. Форма кола та простягнені руки, що поєднують дві постаті символізують гармонію, єдність, цілісність.
Цікаво, що скульптури Міртали прикрашають храми, церкви і синагоги. До прикладу ,робота «Зустріч» є в Церкві Єдности (Седона, Арізона)