Музей

У роботі «Стремління» авторка використовує форму спіралі для відображення «невідворотного потягу до джерела». Міртала, захоплювалась теоріями та медитативними практиками свого чоловіка, відомого винахідника, езотерика Іцхака Бентова, що базувалися на осягненні енергетики всесвіту. У своїх книгах він пропагував новий погляд на свідомість людини та її безмежні можливості. Тому тема космічної енергії як духовного джерела людини часто з’являється у роботах Міртали 70-80х років. Мисткиня вказує «Я відчуваю, що енергія думки, емоційна енергія, все, що мене наповнює коли я створюю якусь скульптуру якось стає закодоване у цьому шматку матерії. І коли я відсутня, і ця скульптура десь виставлена, то в ній ніби зберігається моя енергія і скульптура ніби її випромінює».

Урбанізаційні процеси другої половини ХХ ст. активно впливали на творчість митців. Ріст міст-мегаполісів змінює свідомість та поведінку людей. Проблеми, пов’язані з урбанізацією митці переносять у художній простір, у зв’язку з цим зароджується урбанізм як окремий напрямок в мистецтві, що зображує життя великих міст.  Міртала не була осторонь цих процесів, у своїй роботі «Місто», вона вдало відтворила проблеми урбанізації, відособлення людей, зміну їх життєвих умов. Апелюючи до форми бджолиних сот, скульпторка показала одну з ключових проблем життя людини у мегаполісі – самотність, стриманість, байдужість. Стилізовані людські постаті, замкнені кожна в своїй соті, яскраво ілюструють як місто змінює психологічний стан людини.   

Тема подолання безодні як символу непорозуміння, несприйняття, відчуження присутня теж у роботі «Голос у пустелі». Велика вервиця людських постатей, що символізують людство опиняється на краю прірви, яку неможливо подолати. З іншого боку – самотня постать, яка символізує лідера, провідника, що не в стані порозумітися з натовпом. Безодня, яка становить центр композиції ділить скульптуру на дві умовні площини і задає настрій усій роботі, змушуючи глядача замислитись над темою порозуміння, шляху та долі людства.
В колекції присутні дві роботи «Голос у пустелі». Одна виконана з бронзи, інша – з полімеру. Полімерна робота значно більша за розміром в порівнянні з іншими скульптурами в колекції, що звертає увагу глядача. Прірва у цьому варіанті скульптури різкіша та виразніша. Велика площина, яким рухається щільний людський натовп, зникаючи в глибині, створює відчуття позачасовості, візуалізує безкінечний рух – шлях людства. Міртала часто вдається у своїй творчості до символу натовпу як ілюстрації загальнолюдських екзистенційних питань

Тема подолання безодні як символу непорозуміння, несприйняття, відчуження присутня теж у роботі «Голос у пустелі». Велика вервиця людських постатей, що символізують людство опиняється на краю прірви, яку неможливо подолати. З іншого боку – самотня постать, яка символізує лідера, провідника, що не в стані порозумітися з натовпом. Безодня, яка становить центр композиції ділить скульптуру на дві умовні площини і задає настрій усій роботі, змушуючи глядача замислитись над темою порозуміння, шляху та долі людства. 

Використовуючи геометричні форми та стилізовані людські постаті у скульптурі «Звідки і куди» Міртала передає ідеї зародження життя, думки, появи чогось із уявного у реальному: «від потенційного стану до матеріального. З Неба до Землі, від кола до квадрату». Міртала стверджує: «бути митцем означає здібність бачити невидиме. Чути павзи музиці, чути звук тиші. Тобто митець бачить обидва боки реальности: один видимий, другий – скритний»

Скульптура «Україна-фенікс-лелека» брала участь у конкурсі на кращий монумент незалежності України і, у разі перемоги, могла б прикрашати Майдан у Києві. Міртала звернулася до теми України через десятки років життя в еміграції, по-своєму ілюструючи у скульптурній формі історію відродження, визволення та прагнення жити. Замкнене коло – символ неволі, його розриває у стрімкім польоті лелека (символ України), вириваючись на свободу та відроджуючись із полум’я як міфічний птах фенікс.

Символіка лотоса в мистецтві надзвичайно багата. Значною мірою вона пов’язана з буддизмом, де лотос – образ чистоти і досконалості, що уособлює Будду, який зображується як «Серце лотоса» на троні у вигляді квітки. Робота Міртали– мінімалістична бронзова скульптура, що зображує квітку лотоса, розташовану в об’ємній формі, яка символізує земну і небесну сфери. Лотос в роботі Міртали уособлює прагнення людини до духовного зростання: «Духовний ріст, як лотос, починається в темряві і тягнеться до сонця…».

Робота «Сміливість повного зору» – інтерпретація авторкою думки про те, що сильна особистість здатна побачити складне, приховане, небажане. Умовний «ріст» людини символізують скульптурні постаті, кожна з яких трішки більшого розміру. Втечу від дійсності, проблем, небажання сприймати речі такими, які вони є насправді символізують закриті пов’язкою очі зображуваних людей. За логікою задуму композиція має прочитуватись з права наліво – згідно з лінією «росту» постатей. Ліву частину композиції збалансовує найвища серед зображуваних постатей. Вона власне і є символом сміливої особистості, що впевнено приймає дійсність та пов’язані із нею виклики.

Спіраль як символ всесвіту, жертовний вогонь та дві постаті, одна з яких звернена до неба, а інша покірно схиляє голову, композиційно об’єднані в роботі «Два приношення». Міртала лаконічно втілює проблему людського вибору, прийняття свого життя, акцентуючи на двох ставленнях: «Дай мені!» та «Нехай буде воля твоя». Екзистенційні теми складно відобразити візуально, тим не менше, митці ХХ ст. часто зверталися до прийому передачі певних складних філософських тем мовою символів. Міртала звертає увагу на проблему різного усвідомлення людиною сенсу власного життя, пошуку свого місця й ролі в умовах мінливої дійсності, сприйняття людиною того, що з нею відбувається. Постаті на скульптурі символізують різні психологічні стани людини – покірного прийняття (постать з похиленою головою) та очікування допомоги, бажання змінити дійсність через звернення до вищих сил (можливо у молитві, проханні, вимозі).