Музей

У роботі «Втілення» авторка використовує накладання порожнього та цілісного кіл, на фоні яких відображені постаті, які символізують рух від одного стану до іншого: «мандорла – площина існування, де матерія і дух сполучаються. Створена перетинанням Землі і Неба».
Ключем до інтерпретації роботи може бути образ змії, що хапає себе за хвіст і утворює замкнене коло. Це древній символ уроборос, поширений у різних культурах. Найбільш розповсюджене його трактування – символ вічності та нескінченності, циклічної природи життя: чергування творення і руйнування, життя та смерті, постійного переродження й загибелі. Символ уробороса має протягом століть використовувався в релігії, магії, алхімії, міфології та психології. Так, Міртала через символи передає ідею «переміщення» людини із реального світу у духовний (або потойбічний), ілюструє нескінченний та логічний цикл людського існування.

Скульптура «Міст над прірвою» дуже оптимістична – дві схематичні постаті, що стоять по різні боки прірви, об’єднані між собою через простягнуті руки. Вона може символізувати як єднання двох людей, так і народів, спорідненість душ та подолання труднощів. Прірва, що є центром композиції не створює відчуття безвиході, розлуки чи відчуження. Лаконічні постаті, що зімкнули руки на безоднею, об’єднують, «зшивають» розірваний простір, врівноважуючи та гармонізуючи роботу.
Примітно, що ця скульптура стала символом важливої міжнародної події – першого Форуму українських та ізраїльських громадських діячів, що відбувся у вересні 1992 року в Ізраїлі. «Скульптура Міртали «Міст над безоднею» — взірець мистецької майстерності, а також позачасова емблема двох народів, які беруться за руки, щоб побудувати краще майбутнє» – стверджує відомий лінгвіст і культуролог, професор Єврейського університету в Єрусалимі Вольф Москович.

У скульптурі «Індивідуалізація» втілена ідея духовної свободи: окрилена постать відривається в вертикальному польоті від інших, згрупованих у замкнутій сфері.
Відчитати скульптуру можна по-різному. Духовна свобода як право на власну думку, самовираження, внутрішній світ. Індивідуалізація – як прагнення до самовираження, інтелектуального росту, особистісний розвиток. Міртала ж коментує ідею роботи по-своєму: «духовна свобода полягає в неприв’язаності »

Часто у своїх роботах Міртала вдається до символу спіралі, яку трактує у роботі «Шлях до себе» як космічну енергію, рух, еволюцію, стремління від множинності до єдності, «її центр – вихід із матеріального у потойбічне». Ідея самозаглиблення суголосна східній філософії, що звертається до питання про співвідношення духовного і тілесного, сутність якого полягає у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання. Очевидно ці ідеї не були чужими для Міртали. Сама авторка вказує: «Ідучи у глиб себе, як у скульптурі «Шлях до себе», я відчуваю зв’язок із глибинною суттю кожної людини, і тоді мистецтво стає безпосереднім діалогом, духовним спілкуванням».

Назва скульптури «Солодке безділля» відсилає до популярного італійського крилатого виразу Dolce far niente, який був часто інтерпретований та використовувався в літературі та живописі, як символ спокійного, безтурботного проведення часу, відпочинку. Цікаво, що Міртала спробувала інтерпретувати цей вираз через скульптурну форму, де, в притаманній їй манері, додала символічності і філософського трактування цьому сюжету. Стилізована постать, яка, зливаючись із гіллям дерева, створює єдину цілісну композицію, замкнену в умовне коло, наштовхує нас на думку, що Dolce far niente може бути трактоване і як час медитації, роздумів та заглиблення у себе.

Скульптура «Міський краєвид» виконана у поєднанні бронзи та каменю, текстура якого слугує єдиними фоном та водночас символом міського пейзажу. Обриси будинків та людські постаті стилізовані, виконані в бронзі. Люди на скульптурі зображені окремо, кожен у своїх життєвих клопотах. Тут немає жодної відсилки до конкретної місцевості чи епохи, швидше спроба створити скульптурний образ міста через прості стилізовані форми та символи. Скульпотрка у цій роботі ніби наслідує живописця, який зафіксував мить із буденного життя людей у місті.

У роботі «Зустріч» авторка втілює ідею перетину двох світів – реального та духовного:
замкнене коло, розділене на дві площини, що символізують різні реальності та дві постаті, що об’єднані жестом простягнених рук, символізують «зустріч зі своїм вищим Я поза порогом між двома реальностями». Роботу цілком можна інтерпретувати і у релігійному ключі – зустріч із ангелом охоронцем, контакт із потойбічним світом, гармонія із своїм душевним станом. Форма кола та простягнені руки, що поєднують дві постаті символізують гармонію, єдність, цілісність.
Цікаво, що скульптури Міртали прикрашають храми, церкви і синагоги. До прикладу ,робота «Зустріч» є в Церкві Єдности (Седона, Арізона)